СпIвець



Категории Микола Костомаров ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Оригинал Амвросiю Могилi Ой, чого, молодий спiвець, зажурився, Головою жалко на гуслi схилився? Ой, чого молодий спiвець не спiває, А чи гласу бiльше до пiсень не має? Нащо собi марно жалю завдавати, Нащо своï краснi лiта загубляти! Сидить, як iзмерзлий, iз ранку до ночi, Облив слiзоньками понурiï очi: — Чи тобi iз лiтом розлучаться жалко? Та ще тiльки в полi забринiла травка! Чи тебе не приймає своя родина, Чи зрадила тебе твоя женшина? — Немає в мене роду, анi женшини, Один сиротина, як в полi билина! Ох, тим молодий спiвець не спiває, Що рiдная мова, як свiчка, сконає! Ох, тий той спiвець та й гуслi не б'є, Що його слухати нiхто не iде: Ох, матiнко моя, нене старая, Задавила тебе вже земля сирая. Будяк на могилi почав червонiти, А нiкому було рожi посадити. Ох, пiду я, пiду на тую могилу, А де мою матiр давно схоронили! Ох, пiду до Днiпра, на гору високу, Пiду подивлюся на степ широкий. У старому Днiпровi вода лелiє, А по степу-долинi ковиль сивiє, А скрiзь по ковилi свистун-вiтер вiє! Та припав спiвець до землi головою, Покотились слiзки iз очей рiкою! — Ох, нене моя, ти рiдная мати, Чи нам, тебе, рiдна, уже не видати? Уставай iз землi дiток приглядати; Вони плачуть, б'ються: вони твоï дiти! — Нехай плачуть, б'ються: вони увiймуться. Тим що увiймуться, не хочу прогнуться!
СпIвець